Дополнительная информация
Cиндром Жильбера – доброякісна непряма гіпербілірубінемія, обумовлена спадковим дефектом промоторної ділянки гена UGT1А1, що кодує фермент уридиндифосфат-глюкуронілтрансферази, який грає головну роль в метаболізмі білірубіну. Тип успадкування аутосомно-рецесивний. Поширенність синдрому Жильбера складає 3-5% в європейських популяціях, серед спадкових гіпербілірубінемій займає перше місце. Синдром Жильбера характеризується підвищенням білірубіну в крові до 20-50 мкмоль/л, а на фоні стресових ситуацій, надмірного психоемоційного та фізичного навантаження, голодування, інфекційних захворювань, зловживання алкоголем можливе підвищення рівня загального білірубіну до 100 мкмоль/л. Клінічна картина синдрому Жильбера обумовлена мутацією (інсерція ТА повторів) в промоторній ділянці гена UGTА1, яка призводять до зниження рівня функціональної активності ферменту урідіндіфосфат-глюкуронілтрансферази 1 в гепатоцитах. В результаті даний фермент присутній в гепатоцитах, але його активність знижена на 25%. В нормі кількість ТА повторів в промоторі рівна 6, збільшення кількості повторів до 7 або 8 призводить до зниження експресії гена UGTА1, і, як наслідок, до зниження активності ферменту. У гетеро- і гомозиготних носіїв інсерції ТА повторів можлива маніфестація з розвитком токсичних реакцій при прийомі деяких лікарських препаратів: анаболічних стероїдів, глюкокортикоїдів, андрогенів, рифампіцину, стрептоміцину, кофеїну, парацетамолу, іринотекану. У зв'язку з цим рекомендується проведення генетичного аналізу – визначення кількісті ТА повторів в гені UGTА1 перед початком лікування з використанням лікарських препаратів, що володіють гепатотоксичними ефектами. Рекомендації до призначення аналізу: клінічні ознаки захворювання; наявність хворого на спадкову гіпербілірубінемію в родині; у зв'язку з високою поширеністю синдрому Жильбера рекомендується проведення генетичного аналізу перед початком лікування з використанням лікарських препаратів, що володіють гепатотоксичними ефектами.
